ДТП: поняття та проблема фактичної шкоди

Автор: адвокат Драган Медич.

Особиста думка

Закон Сербії про зобов’язальні відносини регулює правила відповідальності та обсяг відшкодування шкоди, яке її заподіювач зобов’язаний виплатити потерпілій особі після дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо відповідальність заподіювача шкоди безсумнівно встановлена, залишається питання: яку суму має відшкодувати потерпілій особі він або його страховик?

У цій статті розглядається експертиза як доказ розміру майнової шкоди автомобілю позивача та як засіб коригування розрахунку страхової компанії за відсутності рахунку, що підтверджує оплату ремонту.

Стаття 190 Закону про зобов’язальні відносини встановлює правило повного відшкодування: суд, враховуючи також обставини, що виникли після заподіяння шкоди, визначає відшкодування, необхідне для відновлення майнового становища потерпілої особи до того стану, який був би без шкідливої дії або бездіяльності.

На практиці існують різні погляди на повне відшкодування та фактичну шкоду. Коли відшкодовується фактична шкода й дотримується принцип повного відшкодування, а коли виникає безпідставне збагачення потерпілої особи?

Проблема виникає, коли страхова компанія вважає розміром фактичної шкоди суму, за яку потерпіла особа відновила працездатність автомобіля. Ця сума може бути меншою за фактичну шкоду в розумінні, яке я обстоюю в цій статті.

На мою особисту думку, розмір фактичної шкоди слід визначати за розрахунком експерта як фахівця: ступенем пошкодження автомобіля, необхідністю заміни чи ремонту певної деталі, її ціною в авторизованому сервісному центрі, кількістю годин, потрібних для ремонту, та вартістю години роботи.

Такий спосіб розрахунку використовують і страхові компанії під час початкового визначення відшкодування. Спір може виникнути, якщо враховано не всі пошкодження або застосовано спірний відсоток зносу. Тоді постає питання, чи відповідає розрахунок фактичній шкоді.

Проблема підходу, за яким визначальною є лише сума ремонту, полягає в тому, що він не враховує різних обставин конкретної справи. Що робити, якщо потерпіла особа на той час не має коштів для повного ремонту й лише повертає автомобіль до придатного для використання стану? Чи має вона право вимагати більше, ніж заплатила за ремонт? Якщо вона продає автомобіль замість ремонту, чи може вимагати більше відшкодування, ніж виплатив страховик?

Додаткове питання стосується значення рахунку за ремонт для повторного розрахунку відшкодування. На мою думку, з огляду на наведені обставини рахунок не має бути єдиним визначальним доказом.

Розгляньмо приклад деталі, ступінь пошкодження якої потребує заміни, але через брак коштів потерпіла особа обрала дешевший ремонт. Чи є відшкодування повним, якщо враховано лише вартість цього ремонту, хоча експерт встановив необхідність заміни деталі?

На мою думку, в такій ситуації розрахунок має відповідати заміні деталі згідно з принципом повного відшкодування та фактичної шкоди. Сам ремонт замість заміни не обов’язково усуває шкоду повністю. Залишається й питання впливу такого ремонту на знос і вартість автомобіля.

Я вважаю, що поводження потерпілої особи з автомобілем після ДТП саме по собі не має визначати розмір відшкодування. Відповідно до статті 186 Закону про зобов’язальні відносини строк виконання зобов’язання відшкодувати шкоду вважається таким, що настав з моменту її виникнення. За таким розумінням відшкодування має відповідати завданій шкоді незалежно від того, чи автомобіль відремонтовано, продано, чи його не ремонтували.

У судовому провадженні експертиза може бути засобом коригування розрахунку страховика. На мою думку, вона є важливим доказом розміру шкоди навіть за відсутності рахунку за ремонт. Оцінка доказів і результат провадження залежать від обставин конкретної справи.

Є й інші питання фактичної шкоди та безпідставного збагачення, зокрема податок на додану вартість і знос. Ця стаття не розглядає їх докладно.

Консультації проводяться лише сербською та англійською мовами. Консультації українською мовою не проводяться.